Не тільки юридичне питання

[Микола Дніпрянський]

З кожним днем наближається 21 травня – день, коли на думку багатьох українців ми можемо залишитися без легітимного президента, бо спливає термін повноважень Президента Зеленського.
В цих умовах виникає потреба у розумінні громадянами України ситуації, у якій ми опинимся. Але та установа, яка в першу чергу повинна висловитися з цього приводу – Конституційний Суд – мовчить і цим не переймається (немає звернення). А свої думки висловлюють зовсім інші (і чомусь здається, що висловлюються саме через наявність у них «шкурного» інтересу):
https://censor.net/ua/news/3477124/t...vjeni_dokument
https://censor.net/ua/news/3487306/klychko_pro_legitymnist_prezydenta_pislya_20_travnya
https://censor.net/ua/news/3488719/malyuska_pro_legitymnist_prezydenta_zelenskogo_pislya_21_travnya
Ну тоді висловимся і ми.
Що ж з цього приводу сказано у Конституції:

“Стаття 103. Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.”

Також те, що строк повноважень Президента у всіх випадках саме 5 років, було підтверджено і Конституційним Судом - Рішення №5-рп/2014 від 15.05.2014.
Причому, якщо для повноважень Верховної Ради є спеціальне зауваження, яке повязане з воєнним станом:

Стаття 83. ... У разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану.

То для посади Президента таке подовження в Конституції не передбачене.
А сказано:

“Стаття 108. Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України.”

З цього випливає, що В.Зеленський буде з 21 травня не Президентом, а лише виконуючим повноваження Президента до виборів нового Президента. І якщо хтось з депутатів чи держслужбовців буде це заперечувати, то тільки тому, що в подальшому перебуванні Зеленського на поки займаній посаді у них є якийсь свій «шкурний інтерес».
А через те, що автори Конституції України та поправок до неї не були переобтяжені інтелектом, і просто не передбачили того, що діюча влада, яка цілком задоволена своїм становищем, просто не буде призначати нових перевиборів, ситуація стає повністю юридично невизначеною.
Якщо б Зеленський склав би повноваження до 20 травня, то Конституцією цей варіант передбачений:

Стаття 112. У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї Конституції виконання обов’язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України. Голова Верховної Ради України в період виконання ним обов’язків Президента України не може здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, 6-8, 10-13, 22, 24, 25, 27, 28 статті 106 Конституції України.

А коли Зеленський піде колись з посади після 21 травня, то це вже буде ніяк не дострокове припинення повноважень, і з юридичного боку ситуація з тим, хто буде виконувати обов’язки Президента і як буде обрано нового Президента стане дуже і дуже суперечливою.
Тому, якщо б Зеленський дійсно усвідомлював свою відповідальність перед народом, він пішов би з посади ще до 20 травня. І законно виконуючий обов’язки Президента, якщо Зеленський так уж необхідний владі, міг би призначити його заступником керівника своєго Офісу Президента, чи навіть керівником. Або Верховна Рада знайшла б спосіб призначити його якимось міністром.
Та Зеленський вирішив піти шляхом узурпації влади, розраховуючи, що ніяких виборів Президента в найближчому майбутньому і не буде. Деякі за це порівнюють його з царем Миколою ІІ (а Єрмака з Распутіним). В цьому порівнянні схоже тільки те, що свого часу правляча еліта теж вважала, що всі проблеми вирішаться, коли позбутися Распутіна, а не самого царя. В результаті Распутіна вбили, думаючи, що це шлях для врятування, і за цю помилкову оцінку ситуації вся еліта заплатила втратою майна, а значна частина ще й життям.
Але на сьогодні правлячу в Україні олігархію Зеленський, мабуть, влаштовує. Можливо, і в зв’язку з тими планами майбутнього України, які відверто озвучують її агенти: https://censor.net/ua/resonance/3487012/nayichastishi_zapytannya_pro_viyinu.

Але ж суть нашої проблеми зовсім не юридична, суть проблеми – в самій можливості збереження нашої країни і нашого народу.
Припустимо, що ви пливете на кораблі, якомусь «Титаніку» скрізь крижані брили. А капітан (щодо якого є сумніви, чи не закінчився вже термін його капітанської ліцензії), який окружив себе 5-6 «ефективними менеджерами», в той час, як ці крижини б’ють в борти, тільки й займається тим, що виступає з палкими промовами про те, які він та його команда вправні хлопці та дівчата, що весь світ слідкує за успіхом плавання, і як всім буде гарно, коли корабль увійде у порт. І збирається й далі цим займатися, бо за кожний день його перебування на посаді на його банківський рахунок (і багатьох його прибічників у команді) надходять гарні кошти. А в цей час льодовики пробивають борти, і приміщення судна потихеньку затоплюються, одне за одним.
І для команди і пасажирів цього корабля є всього два варіанти: або потонути разом з кораблем (сам капітан та його оточення впевнені, що вони рятувальними шлюпками забезпечені, та врятуються), або щось вирішувати з долею капітана та його «менеджерів», не переймаючись тим, прострочений його диплом, чи ні.